Имипенем и Циластатин Джодас 500 мг + 500 мг 20 мл №10 флакон
Содержание
Показания Противопоказания С осторожностью Применение при беременности и кормлении грудью Способ применения и дозы Пожилые пациенты Нарушение функции печени Для детей рекомендуется следующая схема дозирования: Побочные действия Передозировка Условия хранения Срок годности
Показания
Препарат «Имипенем и Циластатин Джодас» для в/в введения применяется при лечении тяжелых инфекций, вызванных чувствительными к нему микроорганизмами, а также для эмпирической терапии инфекционного процесса еще до определения его бактериальных возбудителей. Препарат «Имипенем и Циластатин Джодас» для в/в введения показан для лечения:
- Инфекций нижних дыхательных путей, вызванных Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus (пенициллиназо-продуцирующие штаммы), Acinetobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp., Serratia marcescens;
- Инфекций мочевыводящих путей (осложненных и неосложненных), вызванных Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus (пенициллиназо-продуцирующие штаммы), Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Pseudomonas aeruginosa;
- Интраабдоминальных инфекций, вызванных Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus(пенициллиназо-продуцирующие штаммы), Staphylococcus epidermidis, Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Morganella morganii, Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa, Bifidobacterium spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Bacteroides spp., включая Bfragilis, Fusobacterium spp.;
- Гинекологических инфекций, вызванных Enterococcus faecalis. Staphylococcus aureus(пенициллиназо-продуцирующие штаммы), Staphylococcus epidermidis, Escherichia coli, Streptococcus agalactiae (стрептококки группы В), Enterobacter spp., Gardnerella vaginalis, Klebsiella spp., Proteus spp., Bifidobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Bacteroides spp., включая B.fragilis;
- Бактериальной септицемии, вызванной Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus(пенициллиназо-продуцирующие штаммы), Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Serratia spp., Bacteroides spp., включая B.fragilis, Pseudomonas aeruginosa;
- Инфекций костей и суставов, вызванных Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus(пенициллиназо-продуцирующие штаммы), Staphylococcus epidermidis, Enterobacter spp., Pseudomonas aeruginosa;
- Инфекций кожи и мягких тканей, вызванных Streptococcus pyogenes, Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus(пенициллиназо- продуцирующие штаммы), Staphylococcus epidermidis, Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp., Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Bacteroides spp., включая B.fragilis, Fusobacterium spp.;
- Инфекционного эндокардита, вызванного Staphylococcus aureus(пенициллиназо-продуцирующие штаммы);
- Для предупреждения послеоперационных инфекций у пациентов группы риска с высокой вероятностью развития послеоперационного инфекционного осложнения, а также у пациентов с высоким риском интраоперационного инфицирования в ходе хирургического вмешательства.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата, другим бета-лактамным антибиотикам, пенициллинам и цефалоспоринам.
- Дети до 3 месяцев.
- Дети с нарушением функции почек (сывороточный креатинин более 2 мг/дл).
- Пациенты с клиренсом креатинина менее 5 мл/мин/1,73 м2.
С осторожностью
Псевдомембранозный колит.
- Пациенты, имеющие в анамнезе заболевания желудочно-кишечного тракта.
- Пациенты с клиренсом креатинина <70 мл/мин/1,73 м2.
- Пациенты, находящиеся на гемодиализе.
- Пациенты с заболеваниями центральной нервной системы.
Применение при беременности и кормлении грудью
Исследований у беременных женщин не проводилось. Препарат следует использовать во время беременности только в том случае, если польза от лечения для матери оправдывает потенциальный риск для плода.
Имипенем обнаруживается в грудном молоке человека. Если применение препарата признается необходимым, то кормление ребенка грудным молоком следует прекратить.
Способ применения и дозы
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ФОРМА ДЛЯ ВНУТРИВЕННОГО ПРИМЕНЕНИЯ НЕ ДОЛЖНА ВВОДИТЬСЯ ВНУТРИМЫШЕЧНО.
Расчет общей суточной дозы препарата «Имипенем и Циластатин Джодас» должен основываться на степени тяжести инфекции и распределяться на несколько применений в равных дозах с учетом степени чувствительности одного или нескольких патогенных микроорганизмов, функции почек и массы тела.
Средняя терапевтическая суточная доза составляет 1-2г имипенема, разделенная на 3-4 применения. Для лечения инфекций средней тяжести препарат может также применяться в дозе 1г дважды в день.
В случае инфекций, вызванных менее чувствительными микроорганизмами, суточная доза препарата для внутривенных инфузий может быть увеличена до максимальной — 4 г (имипенема) в день или 50 мг/кг в день в зависимости от того, какая доза будет меньше. Каждая доза препарата «Имипенем и Циластатин Джодас» для внутривенных инфузий, меньше или равная 500 мг должна вводиться внутривенно в течение 20-30 минут. Каждая доза свыше 500 мг, должна вводиться внутривенно на протяжении 40-60 мин. Пациентам, у которых во время инфузии появляется тошнота, следует замедлить скорость введения препарата.
Пожилые пациенты
Для пожилых пациентов с нормальной функцией почек коррекции дозы не требуется.
Нарушение функции печени
Для пациентов с нарушенной функцией печени коррекции дозы не требуется.
Профилактика: режим дозирования для взрослых пациентов
Для профилактики послеоперационных инфекций у взрослых препарат «Имипенем и Циластатин Джодас» для внутривенных инфузий следует вводить в дозе 1 г при вводной анестезии и затем 1 г через 3 часа. В случае хирургического вмешательства с высокой степенью риска (например, при операциях на толстой и прямой кишке) следует вводить две дополнительные дозы по 500 мг через 8 и 16 часов после вводного наркоза.
Схема дозирования для детей с 3-х месячного возраста
Для детей рекомендуется следующая схема дозирования:
- Дети с массой тела e 40кг должны получать такие же дозы, как и взрослые пациенты.
- Дети старше 3-х месяцев с массой тела менее 40 кг должны получать препарат в дозе 15 мг/кг с 6-часовыми интервалами. Максимальная суточная доза не должна превышать 2 г.
Препарат «Имипенем и Циластатин Джодас» не рекомендуется для лечения менингита. При подозрениях на менингит необходимо назначение соответствующих антибиотиков.
Приготовление раствора для внутривенных инфузий
Препарат «Имипенем и Циластатин Джодас» для внутривенных инфузий нельзя смешивать или добавлять к другим антибиотикам.
Лекарственная форма препарата «Имипенем и Циластатин Джодас» для внутривенных инфузий обладает химической несовместимостью с молочной кислотой (лактатом) и не должна готовиться на основе растворителей, содержащих лактат. Однако внутривенно препарат «Имипенем и Циластатин Джодас» может вводиться через ту же инфузионную систему, что и раствор, содержащий лактат.
Раствор препарата «Имипенем и Циластатин Джодас» для внутривенных инфузий приготавливается в соответствии с приведенной ниже Таблицей 4. Конечный инфузионный раствор необходимо встряхивать до получения прозрачного раствора. Цвет растворов препарата «Имипенем и Циластатин Джодас» варьируется от бесцветного до желтого (изменение цвета в этих пределах не влияет на активность препарата).
Для флакона 20 мл
Во флакон с препаратом «Имипенем и Циластатин Джодас» предварительно необходимо добавить 10 мл соответствующего растворителя из перечня, представленного в Таблице 5. Полученную первичную суспензию необходимо тщательно встряхнуть и добавить в инфузионный флакон, содержащий 90 мл инфузионного растворителя.
ПЕРВИЧНУЮ СУСПЕНЗИЮ НЕЛЬЗЯ ИСПОЛЬЗОВАТЬ ДЛЯ ВВЕДЕНИЯ.
Для полного переноса препарата процедуру необходимо повторить, добавив во флакон с остатками порошка 10 мл ранее полученного раствора из инфузионного флакона. Полученную суспензию необходимо тщательно встряхнуть и добавить в инфузионный флакон, содержащий 90 мл инфузионного растворителя.
Общий объем растворителя — 100 мл.
Конечный инфузионный раствор необходимо встряхивать до получения прозрачного раствора.
Побочные действия
- Инфекционные и паразитарные заболевания: псевдомембранозный колит, кандидоз, гастроэнтерит.
- Со стороны крови и лимфатической системы: эозинофилия, панцитопения, нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения, тромбоцитоз, агранулоцитоз, гемолитическая анемия, угнетение функции красного ростка костного мозга.
- Со стороны иммунной системы: анафилактические реакции.
- Со стороны психики: психические нарушения, включая галлюцинации и состояния спутанности сознания.
- Со стороны нервной системы: судороги, миоклония, головокружение, сонливость, энцефалопатия, парестезия, тремор, извращение вкуса, обострение миастении, головная боль, ажитация, дискинезия.
- Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: снижение слуха, вертиго, звон в ушах.
- Со стороны сердца: цианоз, тахикардия, ощущение сердцебиения.
- Со стороны сосудов: тромбофлебит, снижение артериального давления, «приливы».
- Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: одышка, гипервентиляция, боль в горле.
- Со стороны желудочно-кишечного тракта: диарея, рвота, тошнота, окрашивание зубов и/или языка, геморрагический колит, боль в животе, изжога, глоссит, гипертрофия сосочков языка, гиперсаливация.
- Со стороны печени и желчевыводящих путей: печеночная недостаточность, гепатит, фульминантный гепатит.
- Со стороны кожи и подкожных тканей: сыпь (в том числе экзантематозная), крапивница, зуд, токсический эпидермальный некролиз, ангионевротический отек, синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема, эксфолиативный дерматит, гипергидроз, изменения структуры кожи.
- Со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: полиартралгия, боль в грудном отделе позвоночника.
- Со стороны почек и мочевыводящих путей: острая почечная недостаточность, олигурия/анурия, полиурия, изменение цвета мочи (безопасно и не должно быть ошибочно принято за гематурию). Роль препарата «Имипенем и Циластатин Джодас» в изменениях почечной функции трудно оценить, поскольку обычно присутствуют и другие факторы, предрасполагающие к преренальной азотемии или ухудшению функции почек.
- Со стороны половых органов и молочной железы: генитальный зуд.
- Общие расстройства и нарушения в месте введения: лихорадка, боль и уплотнение в месте введения препарата, эритема в месте введения препарата, чувство дискомфорта в груди, астения/слабость.
- Лабораторные показатели: повышение активности сывороточных трансаминаз, повышение активности щелочной фосфатазы, положительный прямой тест Кумбса, увеличение протромбинового времени, снижение гемоглобина, повышение концентрации сывороточного билирубина, повышение концентрации сывороточного креатинина, повышение концентрации азота мочевины крови.
Передозировка
Симптомы передозировки соответствуют профилю побочных реакций и могут включать судороги, спутанность сознания, тремор, тошноту, рвоту, снижение артериального давления, брадикардию. Специальной информации по лечению передозировки препарата «Имипенем и Циластатин Джодас» нет. Имипенем — циластатин натрия выводится при проведении гемодиализа, однако эффективность данной процедуры при передозировке препарата неизвестна.
Условия хранения
Хранить при температуре не выше 30°С.
Хранить в недоступном для детей месте.
Срок годности
3 года.
Вступ
Карбапенеми — бета-лактамні антибіотики з ультрашироким спектром антибактеріальної активності, що включає більшість клінічно важливих аеробних і анаеробних бактерій. Завдяки цій властивості вони особливо корисні як препарати першого вибору для емпіричного лікування серйозних інфекцій у госпіталізованих пацієнтів, в яких мікроорганізм, що викликав інфекцію, невідомий або підозрюється його резистентність.
Нині наявні два карбапенеми. Іміпенем/циластатин застосовують у клінічній практиці вже більш як 10 років. Меропенем стає доступним у зростаючій кількості країн. Ці антибіотики зберігають свою активність проти зростаючої кількості бактеріальних штамів, які виділяють бета-лактамази. Обидва препарати подібні по ефективності, але мають різні структурні, фізико-хімічні, фармакодинамічні та фармакокінетичні властивості, що може мати важливе значення для їх клінічного застосування. Ця стаття присвячена огляду зазначених відмінностей та досліджує клінічний досвід застосування обох препаратів, причому особлива увага приділяється дозуванню і питанням безпечності.
Антибактеріальна активність і спектр дії
Хімічна структура і механізм дії.
Відмінність у хімічній структурі між меропенемом та іміпенемом забезпечує стабільність меропенему до ниркової дегідропептидази-І та підвищену його активність проти
Pseudomonas aeruginosa
.
Активність in vitro.
Меропенем та іміпенем мають дуже широкий антибактеріальний спектр, і переважна кількість патогенів чутлива до обох антибіотиків. Проте активність меропенему проти грамнегативних аеробів та анаеробів у 2-16 разів вища, ніж активність іміпенему, тоді як останній діє в 2-4 рази ефективніше від меропенему на деякі грампозитивні мікроорганізми, а саме стафілококи та ентерококи.
Хоча для пеніцилін-стійких пневмококів необхідне підвищене значення МІK (мінімальної інгібуючої концентрації) меропенему та іміпенему, вони все ж таки залишаються чутливими до карбапенемів.
Бактеріальна резистентність.
Резистентність до карбапенемів спостерігалася в дуже незначної кількості видів бактерій, навіть через кілька років клінічного застосування іміпенему/циластатину.
Stenotrophomonas (Xanthomonas) maltophilia, Enterococcus faecium
та більшість метицилін-резистентних стафілококів стійкі до карбапенемів.
Виникнення стійкості до іміпенему під час лікування в основному спостерігали в P. аeruginosa
. Меропенем активніший проти цього мікроорганізму
in vitro
і залишається активним проти деяких іміпенем-стійких штамів. Меропенем також виявився активним
in vitro
проти
Burkholderia (Pseudomonas) cepacia
— мікроорганізму, який звичайно вважають резистентним до іміпенему.
Іміпенем і меропенем істотно не руйнуються під дією ТЕМ-ферменту, який переноситься плазмідами (часто виявляють у видів Enterobacteriacea
), включаючи бета-лактамази розширеного спектру, поширеність яких зростає і які обумовлюють резистентність до цефалоспоринів. Крім того, на карбапенеми не впливають хромосомні бета-лактамази, які часто виявляють у видів
Enterobacter, Serratia marcescens
і
Pseudomonas
.
Висновки
За останні 10 років іміпенем/циластатин визначив роль карбапенемів як ефективної монотерапії широкого спектру при серйозних бактеріальних інфекціях. Основних небажаних ефектів іміпенему/циластатину — токсичного впливу на ЦНС і побічних реакцій зі сторони ШКК — можна уникнути, обмежуючи застосування його у визначених пацієнтів і змінюючи спосіб введення. Меропенем, новий препарат у цьому класі антибіотиків, переноситься краще, і тому він розширив застосування карбапенемів для лікування менінгітів і дозволив збільшувати дозу до 6 г/день. У той час коли зростає занепокоєння щодо стійкості до антибіотиків, активність карбапенемів залишається дуже високою.
Підготував Богдан Борис
Досвід застосування карбапенемів у педіатрії
Рандомізовані порівняльні дослідження серед більш як 1000 немовлят і дітей продемонстрували, що меропенем є таким же ефективним і добре переноситься, як цефотаксим і цефтріаксон при лікуванні менінгіту, і такий ж ефективний, як комбінована схема на основі цефотаксиму при лікуванні різних інших інфекцій, не пов’язаних із ЦНС (Bradley J. S. et al., 1996). Нині меропенем показаний для застосування в дітей віком понад 3 місяці у більшості країн, де препарат дозволений для застосування.
У США іміпенем/циластатин не показаний для лікування інфекцій у дітей, молодших 12 років, хоча в інших країнах препарат можна застосовувати в дітей віком понад 3 місяці. На сьогоднішній день не опубліковано великих педіатричних досліджень іміпенему/циластатину, але Nalin і Jacobsen (1987) повідомили про свій досвід лікування 61 дитини: в 9 пацієнтів (15%) з’явилися судоми (як побічний ефект препарату), хоча в 6 з них судоми спостерігалися ще до початку введення препарату.
Жоден карбапенем не показаний для застосування в новонароджених і даних про ефективність меропенему немає. Фармакокінетичне дослідження, виконане в немовлят для меропенему, продемонструвало підвищений об’єм розподілу і нижчу швидкість виведення, що пояснюється фізіологічними особливостями цієї групи пацієнтів. Єдиними дозами, які добре переносилися в досліджуваних немовлят, виявилися дози 10, 20 і 40 мг/кг.
У двох нещодавніх статтях повідомлено про досвід застосування іміпенему в немовлят. У ретроспективному непорівняльному спостереженні Stuart et al. (1995) повідомили свої дані про 80 немовлят. Судоми виникли тільки в 2 пацієнтів, обоє з який мали в анамнезі дані про судоми до лікування. Однак у дослідженні 53 немовлят (Scharf J. et al., 1994) судоми спостерігалися в 6 пацієнтів, а патологічні зміни на електроенцефалограмі зафіксовані в 10 інших пацієнтів.
